Найбільша цінність — це звичаї та історії, які ми бережемо в родинах. Вони передаються через розмови, спогади і спільне приготування великодньої паски чи розпис писанок. Саме так народжується жива пам’ять — у діалозі між поколіннями, де кожне слово має вагу, а кожен спогад стає частиною нашої спільної історії.
Ми ділимося із вами відеоінтерв’ю Софії Кравчук зі Сколівської академічної гімназії про те, як у її родині плекають українські традиції. Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Великодня Тустань-2026: дослідження традицій», організованого Державним історико-культурним заповідником Тустань за підтримки Сколівської міської ради.
Респонденткою стала її прабабуся — Анна Лук’янівна Середяк-Янко. Народжена на Лемківщині, у селі Устрики, вона пережила примусове переселення у 1946 році та з сім’єю оселилась на Сколівщині. Разом із собою вона принесла найцінніше — пам’ять. Про людей, про дім, про традиції.
Попри всі випробування, Анна Лук’янівна зберегла знання про те, як святкували Великдень її предки. Як випікали справжню паску, а як символ життя, відродження і віри. Як готувалися до свята з повагою до кожного обряду.
Великдень – код української ідентичності.
У час, коли Україна змушена боротися за право, землю і свою ідентичність, такі ініціативи мають особливе значення. Саме людські історії стають тим, що формує розуміння світової спільноти багатства української культури.
