Гортаючи стрічку будь-якої соціальної мережі можна натрапити на профіль Миколи Хвильового або коментар від Павла Тичини. Молодь активно косплеїть і приміряє на себе образи українських письменників, поетів і відомих політичних діячів. Ми спостерігаємо активне повернення інтересу до української культури та історії і, безумовно, це є позитивною тенденцією. Та часто, через насиченість інформаційного поля, молодь не надто занурюється в життя і біографію обраних героїв. Контекст, в якому вони існували, мотивація їх вчинків та інша сторона медалі таланту та популярності часто залишаються невивченими та нерозкритими. Культурно-освітній проект “Інші” займається вивченням саме цього питання – дослідженням і висвітленням тих персоналій і тем, які не до кінця розкриті, вивчені або взагалі забуті. 

Зі слів авторки проекту, Валерії Білоног, українську культуру можна порівняти з айсбергом, тому що на поверхні видно і осяжно лище 10% від загального культурного спадку, а решта 90% чекає на можливість розказати про себе. 

Основним продуктом культурно-освітнього проекту “Інші” є зрежисовані інтерв’ю з відомими історичними постатями.

Пілотний епізод був присвячений Михайлю Семенку, українському поету та футуристу. 

Робота над одним випуском може займати від 2 до 3 місяців, адже перед написанням сценарію проводиться велика робота по вивченню архівних матеріалів, листів і спогадів про вибраного героя. Над сценарієм другого епізоду працювали три місяці. Він присвячений видатному українському графіку Георгію Нарбуту. 

«Знову ж таки, говорячи про Георгія Нарбута, – підкреслює Валерія – ніби в публічному доступі і є достатньо інформації про нього і його творчість, але абсолютно невідомо якою він був людиною в побуті, які стосунки у нього були з колегами, які у нього були мрії, страхи. Наприклад, Георгій Іванович був неймовірним жартівником і постійно розігрував свою сім’ю і друзів. Якось його подруга, Ольга Карпеко-Гловаська, надіслала Нарбуту груші, яблука, фрукти і кукурудзу. Коли нікого не було вдома, він відкрив ящик і повставляв качани в люстру замість свічок. І таких історій безліч. Це ми і будемо показувати в наступному епізоді». 

Окрім зйомок інтерв’ю, команда проекту активно подорожує Україною, організовуючи зустрічі в середніх і вищих навчальних закладах. Вже відбулись офлайн зустрічі в декількох закладах в Києві і Кривому Розі, а також 3 онлайн зустрічі з коледжами з Донецької області. 

«Для нас було несподіванкою, що так багато навчальних закладів виявить до нас інтерес – розповідає Валерія –  За короткий час ми зібрали понад 30 заявок з різних куточків України. В квітні поїдемо в Хмельницький, Рівне і Конотоп. Також в травні заплановані зустрічі з діаспорою у Відні та на Кіпрі. Передусім я дуже хочу доїхати в маленькі міста та села України, тому що бачу як сильно їм не вистачає такого роду активностей, але так як ми існуємо за власний кошт, наші можливості, на жаль, поки що обмежені»

Культурні та освітні проекти вкрай необхідні в сьогоднішніх реаліях. Поки основна увага зосереджена на боротьбі за суверенітет України та її незалежність, ми маємо великий ризик програти боротьбу за наші наступні покоління. Без освіти, шкільної та позашкільної, без залучення молоді у дослідження власної історії та культури, без формування глибшого зв’язку з власною ідентичністю ці покоління можуть втратити відчуття ґрунту під ногами. Саме тому такі ініціативи, як «Інші», стають не просто цікавим медійним продуктом, а необхідним інструментом переосмислення та збереження нашої спадщини. Адже знання це не лише про факти, а про розуміння себе в ширшому історичному контексті. І поки ці 90% айсберга залишаються під водою, у нас ще є шанс відкрити їх для себе і для тих, хто прийде після нас.

Усі фото та відео матеріали належать проєкту “Інші” ©: Instagram